На початку 19 століття прусський уряд розпочав місію зі створення архівів у різних провінціях, прагнучи централізувати історичні записи та просувати своє бачення об’єднаної та германізованої держави. Серед цих планів Познанське воєводство стало центральним пунктом для цих зусиль, пише сайт poznanyes.eu.
Раннє бачення: плани канцлера Гарденберга
Ініціатива створення архівів у прусських провінціях розпочалася ще у 1820 році під керівництвом Карла Августа Гарденберга, канцлера прусського уряду і відомого реформатора прусського державного управління. Наміром Гарденберга було створення централізованого сховища історичних документів у Познані, яка була частиною прусської території. Він ініціював створення звіту про стан архівів у регіоні, який дав старт цьому амбітному проєкту. Однак після смерті Гарденберга ці плани зазнали невдачі.
Подвійне призначення Познанського архіву
Берлінська влада усвідомлювала важливість наявності архіву в Познані, як засобу реалізації своїх історичних інтересів, але їй доводилося дотримуватися делікатного балансу. З одного боку уряд прагнув пропагувати німецькість, прищеплювати лояльність до прусської влади та створювати відчуття єдності серед мешканців Познанського воєводства. З іншого боку, існував страх, що архів може ненароком стати центром польського наукового життя і розсадником національних прагнень. Ця подвійна мета стала критично важливим аспектом проєкту Познанського архіву.
Едуард Генріх Флотвелл: архітектор германізації
Едуард Генріх Флотвелл, голова Познанського воєводства з 1830 року, відіграв ключову роль у реалізації бачення прусської влади щодо об’єднання та германізації приєднаних територій. Його методи включали інтеграцію поляків у німецьке суспільство, а однією з визначних організацій, яку він заснував, було Товариство образотворчих мистецтв (Kunstverein) у 1836 році. Однак, попри те, що поляки були прийняті, товариство не зосереджувалося на творчості польських художників. Ці спільні зусилля зазнали невдачі під час націоналістичних настроїв 1848 року.
Використання освіти та економіки
Прусський уряд вважав, що для завоювання ширшого сегмента польського суспільства необхідно сприяти розвитку німецької освіти та покращенню економічних умов життя населення. У 1836 році, у відповідь на цю потребу, головний губернатор Флотвелл доручив архіваріусу Лукашу Ждановському провести інвентаризацію міських і земельних записів у Познані. Перепис Ждановського під назвою “Repertoria der Grod- und Landgericht-Archive” каталогізував найважливіші записи і застосував методи, подібні до тих, що використовувалися в часи до поділів.
Заснування Товариства друзів науки у 1857 році призвело до додаткового виділення коштів для архіваріусів, які займаються реєстром земельних ділянок у Великій Польщі. Юзеф Пшиборовський, вчитель, філолог, бібліотекар і нумізмат, взяв на себе цю роль і розпочав роботу з індексації різних міських і земельних реєстрів. Ця ініціатива мала на меті централізувати та зберегти історичні записи.
Крім того, у 1861 році старі польські міські та земельні документи були перевезені до Познані з Бидгоща, де вони зберігалися на горищі місцевого Суду ландграфів. Цей крок централізував колишні польські державні ресурси з Великої Польщі та частини Куявії у Познані під німецькою адміністрацією. Прусський уряд підтримував цей розвиток подій, профінансувавши посади помічників архіваріуса для міського архіву.
Отже, спроба прусського уряду створити архів у Познані була складним і багатогранним проєктом, який мав на меті консолідувати історичні документи, сприяти германізації та утримувати контроль над польськими національними прагненнями. Ця історична розповідь проливає світло на стратегію, яку застосовувала прусська влада у цей переломний період в історії Познані.