3 травня 1791 року відбулася важлива історична подія в Речі Посполитій. Цього дня була прийнята Конституція, яка стала першою в Європі й другою у світі після американської. Детальніше про те, як жителі Познані прийняли її і які зміни вона принесла для міста, поговоримо на poznanyes.eu.
Відродження Познані, делегація на Чотирирічний сейм
У другій половині XVIII століття Познань відновлювалася після занепаду, до якого її привели набіги військ, облоги, епідемії та пожежі. Друга половина століття стала більш сприятливим періодом в історії міста, головним чином завдяки діяльності Комісії доброго порядку в 1780-1784 роках. Міська економіка була впорядкована, зводилися нові будівлі, кількість жителів Познані та передмість почала збільшуватися. У 1773 році після розпуску ордену єзуїтів припинили своє існування Єзуїтський коледж і Великопольська академія, а пізніше Познанська факультетська школа. Попри це місто як і раніше залишалося важливим науковим центром, головним чином завдяки Юзефу Рогалінському. Познанська буржуазія з надією сприйняла реформи короля Станіслава-Августа Понятовського, особливо ті, які повинні були сприяти поліпшенню становища буржуазії в Речі Посполитій.
Незабаром після початку засідань Чотирирічного сейму (6 жовтня 1788 року) рада міста Познані відправила до Варшави своїх представників. Спочатку поїхали 2 чиновники – староста Матеуш Вілант і синдик Петро Соболевський. Однак своєю присутністю вони не зіграли вагомої ролі у Варшаві. Згодом, коли стало ясно, що сейм під зростальним тиском з боку міст займеться розглядом вимог міщан, було вирішено відправити ще одну делегацію від Познані, яка приєдналася до роботи законодавців. Таким чином, Познань стала одним зі 141 королівських міст, які відправили на Великий сейм до столиці своїх представників. Інтереси міста представляли три депутати – Антоній-Домінік Котецький, Діонісій Шперна і Петро Соболевський. Вони поставили свої підписи під актом об’єднання міст від 24 листопада 1789 року.
Робота над реформами й поліпшення законів
Важливо відзначити, що познанська делегація вела активну політичну діяльність у Варшаві. Чиновники взяли участь у «Чорній процесії» 2 грудня 1789 року. Також вони висунули свої вимоги, що включали: відновлення колишніх привілеїв міст, гарантії особистої свободи містян, право набувати земельні володіння, доступ до вищих світських і церковних посад, скасування юрисдикції старост і можливість участі в парламентських засіданнях і трибуналах. «Чорна процесія» виявилася ефективною, адже 18 грудня була сформована делегація для розгляду та редагування закону про королівські міста, а міські представники повернулися додому, уповноваживши магістрат Варшави на подальші переговори з сеймом.
У міру просування роботи над законом про міста все більш чітко поставало питання про участь містян у сеймах. 5 травня 1790 року депутація Чотирирічного сейму надала Познані право щорічно направляти двох депутатів на сейми, однак за умови, що вони будуть міськими купцями або майстрами ремесел, які володіють грамотою. Таким чином, познанці направляли своїх представників на воєводські сейми в Срьоду-Великопольську, щоб переконати шляхту підтримати реформу міського права. 18 квітня 1791 року Великий сейм прийняв закон під назвою «Міста наші Королівські, вільні в державах Речі Посполитої». Він регулював правила обрання міських депутатів від міщан до сеймів, придбання містянами земельних володінь і їх подачу на посади, раніше закріплені за шляхтою. Найважливіше – це ліквідація юридики (дворянських або церковних анклавів у містах, але без участі міської влади й судів). Отже, дворяни, які проживали в місті, почали підкорятися владі магістрату, а Познань отримала право заснувати апеляційний суд для містян, який виносив вироки у цивільних і умовних справах, караних тюремним ув’язненням на строк від 3 днів до 3 тижнів. Однак вироки до довічного ув’язнення і смертної кари затверджувалися асесорським судом. Цей закон з ентузіазмом прийняли в Познані, про що свідчить лист подяки, надісланий до сейму 20 квітня.
«Бенкет на весь світ»
Звістка про прийняття Конституції 3 травня порадувала жителів Познані. Новина надійшла до міста якраз під час підготовки до святкування іменин короля Станіслава-Августа Понятовського і маршала Великого Сейму Станіслава Малаховського, які припадали на 8 травня, в день святого Станіслава. Таким чином, було вирішено в цей день одночасно вшановувати святого Станіслава, а також короля, маршала і конституцію. Місто в мить набуло святкового вигляду. Ратушу і будинки на площі Старий ринок гарно прикрасили, на них повісили лампи для вечірнього освітлення. Містяни одягли свої найкращі вбрання, в яких переважали зелено-білі кольори на честь саксонської династії Веттінів, які згідно з Конституцією 3 травня мали зійти на престол Речі Посполитої. На фасаді ратуші виставили прапори магістрату, а в центрі, під великим балдахіном, розмістили картину, де був зображений король Станіслав-Август Понятовський, який сидить на троні й благодійною рукою надає право королівським містам. Фігури, що стояли біля трону, уособлювали 3 воєводства Речі Посполитої: Великопольське, Малопольське і Литовське. Все це вінчали герби Польщі та Литви, а також герб Познані.
За традицією перед ратушею встановили тріумфальний вхід, прикрашений військовими знаками. Його увінчав латинський напис, що вихваляв Станіслава-Августа Понятовського. Увечері магістрат влаштував у ратуші урочисту вечерю для шляхти й патриціїв, але не забув і про простолюдинів, яким з міської скарбниці виділили 14 бочок французького вина. На пишну церемонію місто витратило 5 тисяч злотих, що становило 15% річного доходу Познані на той час. Про те, що міська влада підтримала Конституцію, свідчить і той факт, що, коли через місто проїжджав депутат Януш Сухожевський, затятий противник закону про уряд, бажаючи написати свою антиконституційну промову, заступник мера Познані Вацлав Наталі категорично йому це зробити.
Набрання чинності законами, довгоочікувані зміни в Познані
Після закінчення святкування, чиновники розпочали введення в дію нових законів. Познань, як і інші королівські міста, була розділена на округи, які повинні були обирати всіх міських чиновників. Крім того, її жителі обирали 9 депутатів і одного уповноваженого на засідання Великого сейму. Місто розділили на 3 виборчі округи. Уповноваженим представником Познані на Великому сеймі став Юзеф Вербицький – відомий юрист, королівський камергер і покровитель Познанської консисторії. Вербицький отримав докладні інструкції, в яких, серед іншого, передбачалося укладення нового, вигідного для міста торгового договору з Пруссією. А також повернення раніше захоплених шляхтою міських земель, обмеження єврейської торгівлі та ремесел, виділення коштів з державної скарбниці на утримання мостів на річці Варті та регулювання річки. Крім того, йому доручили здійснювати нагляд за будівництвом зерносховища та відновити Єзуїтський коледж. Додатково була виражена підтримка подальших політичних реформ. Варто зазначити, що з 1680 року на посади міських чиновників обирали протестантів, що викликало прихильне ставлення місцевих дисидентів до релігійної терпимості в Познані. На жаль, вимоги про обмеження прав євреїв не свідчили про надмірну терпимість до цієї релігійної та національної меншини. Однак слід нагадати, що познанці, бажаючи обмежити єврейську торгівлю і ремесла, керувалися скоріше економічними міркуваннями, ніж релігійними та расовими забобонами. Це було проявом конкурентної боротьби, хоча і не надто справедливої.
Познанці підтримували реформи Великого сейму в першу чергу його найбільше досягнення – Конституцію Речі Посполитої, оскільки бачили в ній нові можливості для себе. Конституція, зрештою, надала буржуазії права, які раніше належали шляхті. Активна участь Познані в реформуванні держави свідчила про далекоглядність і політичну мудрість її жителів. Шкода, що Конституція Речі Посполитої припинила своє існування всього через рік, а через два роки після урочистого святкування її прийняття в Познань прийшли прусські війська, однак це вже зовсім інша історія.