Граф Тітус Дзялинський був аристократом, відомим політичним діячем, видавцем історичних джерел та філантропом. За життя він прагнув побачити Польщу незалежною. Задля цього брав участь у національно-визвольному русі, вкладав власні кошти в освіту та науку й зберігав цінні історичні джерела. Розповідаємо більше про його буремний життєвий шлях на poznanyes.eu.
Початок життя та освіта
Тітус Адам Дзялинський народився 24 грудня 1796 року. Його батьком був Ксаверій Дзялинський – сенатор-воєвода Варшавського герцогства та Королівства Польського. Мати звали Юстина Дідушицька. Основам наук хлопчика навчали спочатку вдома, а у 1807 році він вирушив до Берліна, де вивчав гуманітарні науки. Деякий час Тітус також навчався у Парижі. У 1813–1815 роках продовжив навчання у Політехнічному училищі в Празі.
Потім він повернувся до Польщі та оселився у родинному маєтку в Конаржево. Там знаходився архів та велика бібліотека, які Дзялинський взявся упорядковувати. Ця справа захопила його. Він зацікавився вивченням книг з політичної та культурної історії Польщі, колекціонуванням рукописів та стародруків. Задля цього почав подорожувати Польщею та Європою, знайомитись із науковцями та антикварами. До своєї колекції почав додавати також музейні артефакти.
У 1826 році оселився у Курницькому замку, який отримав у спадок. Тут він облаштував усе необхідне, щоб збирати та зберігати свою колекцію. Вона мала б служити збереженню історичної пам’яті та матеріалом для досліджень.
У 1828 році Дзялинський почав власним коштом друкувати тексти литовських законів, а в 1829 році видав «Пам’ятники Яна Кілінського». У 1829 році став членом Варшавського товариства друзів науки.
Участь у Листопадовому повстанні та наслідки
Розмірене життя Тітуса Дзялинського у 1830 році перервало національно-визвольне Листопадове повстання, до якого він одразу приєднався. Як добровольця, його долучили до 2-го кінно-стрілецького полку у званні другого лейтенанта. У 1831 році він перейшов до штабу Головнокомандувача на посаду ад’ютанта. Був нагороджений Золотим хрестом, а потім переведений до штабу корпусу генерала Раморіно.
За участь у повстанні влада покарала Дзялинського конфіскацією майна. Йому разом з близькими довелось виїхати спочатку до Кракова, потім до Висоцька та Заріччя. Пізніше родина оселилась в Олешиці, де розташовувався маєток дружини.
У 1839 році Дзялинський задля повернення майна подав позов до суду проти прусського уряду. Йому вдалось виграти процес та повернутись на батьківщину у 1842 році. Назву свого замку він змінив на Корнік, щоб уникнути примусової германізації. Відтоді мешкав тут, а також у Познані.
Політична та громадська діяльність Тітуса Дзялинського
Після Листопадового повстання Тітус Дзялинський продовжував брати активну участь у політичному житті Великого князівства Познанського:
- у 1841 році він став депутатом до парламенту Великого князівства Познанського,
- у 1843 році був обраний депутатом Познанського повіту до парламенту,
- під час Весни народів організував у Познанському районі кавалерійський зліт.
Через це після Ярославської конвенції його на місяць ув’язнили у Познанській фортеці.
У 1850 році Дзялинського обрали депутатом німецького парламенту в Ерфурті. Він виступав категорично проти включення Познанського герцогства до складу Німецької Конфедерації та антипольської політики Пруссії. Проте успіху не досяг.
У цей період Тітус Дзялинський повернувся до культурної та просвітницької діяльності. Він продовжив збирати свою колекцію та опублікував цінні джерела з історії Польщі та літературні пам’ятки, а саме:
- Литовський статут,
- Liber geneseos familiae Schidloviciae,
- Acta Tomiciana,
- Lites ac res gestae inter Polonos ordinemque Cruciferorum,
- Джерела з історії об’єднання Польської Корони та Великого князівства Литовського.
Варто зазначити, що польський видавничий рух тоді у Познанському герцогстві занепадав. Прусський уряд його не підтримував і не заохочував. Тому діяльність Дзялинського мала надважливе значення.
Також він опікувався питаннями науки та освіти. У власному палаці у Познані організовував лекції з різних галузей знань, прагнув заснувати університет та долучився до створення Товариства приятелів наук. Дзялинський був його другим очільником.
Крім того, він приділяв увагу розвитку польських ремесел, промисловості та економіки, адже вважав це шляхом до незалежності. Дзялинський організував навчання польських ремісників за власний кошт і проводив виставки місцевої продукції. Він долучився до заснування у Познані у 1848 році Польського промислового товариства. У своєму маєтку створив парк, де акліматизував багато видів дерев і чагарників. Навіть планував заснувати сільськогосподарський коледж.
Особисте життя та смерть
Дружиною Тітуса Дзялинського була Гризельда Целестина Замойська. Вони мали п’ять доньок і одного сина: Яна, Ельжбету, Ядвігу, Марію, Цецилію та Анну.
Видатний політичний та громадський діяч раптово помер у Познані в ніч з 11 на 12 квітня 1861 року. Його поховали у сімейній крипті Курницького замку.