Згідно зі словником іноземних слів «емансипувати» перекладається як втрата незалежності, підпорядкування, пригнічення. У випадку з євреями емансипація означала зрівняння їхніх прав з іншими громадянами країни. Як це відбувалося в Познані, детальніше поговоримо на poznanyes.eu.
Що таке Гаскала?
Рух за емансипацію і подальшу асиміляцію єврейського населення зародився ще в Пруссії в середині XVIII століття й отримав назву Гаскала, яка прагнула вирвати євреїв із культурного та цивілізованого гетто, в якому вони жили протягом століть, і поступово інтегрувати їх у суспільство. Ідея Гаскали полягала не тільки в боротьбі за емансипацію євреїв, а й в інтелектуальному русі, що виступає за культурне і релігійне відродження євреїв у дусі епохи просвітництва. Таким чином, було покладено початок критичному вивченню релігійних текстів і єврейської історії. Це призвело до своєрідної «раціоналізації» релігії й викликало опір більшості рабинів. Також було запропоновано відродити іврит і обмежити використання їдишу. Результатом таких заходів стала поява нової світської єврейської літератури.
Провідний представник Гаскали Мойсей Мендельсон, видатний філософ і лінгвіст, сам переклав деякі священні єврейські тексти, серед них «Torę», німецькою мовою, всупереч небажанню ортодоксів. Він був другом німецького філософа і письменника епохи просвітництва Готхольда Ефраїма Лессінга, який зобразив Мендельсона у своїй п’єсі «Natan Mędrzec». Мойсей Мендельсон був дідом видатного композитора Фелікса Медельсона-Бартольді, автора знаменитого «Весільного маршу».
Спочатку прихильниками Гаскали було лише вузьке коло багатих і освічених євреїв з великих міських центрів, і лише в XIX столітті вона почала охоплювати широкі кола єврейської громади, хоча велика кількість громадян Мойсеєвої віри знаходили себе поза досяжністю з різних причин, особливо євреї з Центральної Європи. Проти Гаскали виступали також прихильники хасидизму і рабиністичного юдаїзму.
Рівноправність євреїв у Польщі
Ідея Гаскали досягла річки Варта ще до Другого поділу Польщі, але свого повного розвитку вона набула тільки під час прусського правління. Уже в період Великого сейму 1788-1792 років деякі польські євреї вимагали рівноправності, але, як відомо, робота цього сейму невдовзі зазнала краху. Під час прусського поділу, на межі XVIII — XIX століть, у зв’язку з розвитком торгівлі пшеницею і лісом — галузей, пов’язаних із діяльністю євреїв, велика група єврейських купців значно розбагатіла. Важливо зазначити, що під час першої прусської окупації (1793-1806) євреї були найбільш економічно активною національною групою в Познані. Однак більша частина єврейської громади жила в бідності.
У цей період багато євреїв також почали усвідомлювати необхідність освіти, причому не тільки традиційної, а й заснованої на знанні Тори й Талмуда, а й висловлювали бажання здобути університетську освіту. У протестантських землях Німеччини євреям дозволили здобувати таку освіту, що посилило тенденції до емансипації та асиміляції. Дедалі більше євреїв віддавали своїх дітей до християнських та протестантських шкіл, хоча в Познані були й конфесійні, але батьки скаржилися на нижчий рівень викладання в них, як порівняти з християнськими школами.
У 1803 році, після великої пожежі в Познані, колишній єврейський квартал був майже знищений і більше ніколи не відновлювався у своєму первісному вигляді. Прусська влада дозволила познанським євреям селитися по всьому місту, тим паче що на той час відбувалася велика реконструкція і просторовий розвиток Познані. Вищезазначені чинники, а саме: зростання добробуту євреїв, підвищення інтелектуального рівня членів громади та дозвіл заселятися в будь-якому районі міста, — призвели до посилення традиції асиміляції, але без рівності інтеграції не могло бути. Однак не всі члени єврейської громади підтримували об’єднання з християнами. Багато ортодоксів вважали, що це може призвести до відмови від віри й традицій предків. Обрання Аківи Егера головним рабином у 1815 році стало підтвердженням цих побоювань. Він був видатним ученим, але водночас затятим противником Гаскали.
У 1797 році в Пруссії запровадили спеціальний статут для євреїв. Держава розширила контроль над ними, а ті, кого це стосувалося, повинні були отримати дозвіл на зміну сімейного стану або місця проживання. У 1812 році прусська влада видала указ про рівність євреїв в економічному та юридичному плані, за умови, що вони приймуть німецькі імена. Проте, певні державні посади були закриті для євреїв. Коли через три роки Познань знову перейшла під владу Пруссії, єврейська громада зажадала поширити дію указу і на Велике князівство Познанське. Влада стала чинити опір, вважаючи, що за герцогства більшість євреїв жили в бідності й тому не годилися для асиміляції. Німецька буржуазія не бажала емансипації, оскільки побоювалася великої конкуренції з боку єврейських купців. Цікаво, що більша частина польської знаті підтримала рівноправність за умови, що євреї перейдуть у католицтво, що було явно неприйнятно.
Утворення релігійних корпорацій, нові правила
У 1833 році влада видала ще один указ, який визнав єврейські громади релігійними корпораціями. Було запроваджено обов’язкову німецько-єврейську освіту і можливість добровільної військової служби, а самих євреїв було поділено на дві групи: натуралізовані й толерантні. Євреї, які вирішили натуралізуватися, мали розмовляти німецькою мовою в суспільному житті, брати німецькі прізвища, займатися наукою і мистецтвом, володіти майном вартістю щонайменше 200 талерів або мати капітал щонайменше 5000 талерів. Однак якщо вони не могли виконати одну з цих умов, їм достатньо було продемонструвати своє патріотичне ставлення до прусської держави. Натомість вони могли обрати місце проживання, займатися будь-якою професією та купувати власність. Тільки доступ в офіси був для них, як і раніше, закритий. Толерантні євреї, навпаки, мали багато обмежень. Їм заборонялося одружуватися до 24 років, можна було оселятися тільки в містах, а в селах — за умови придбання селянського господарства або роботи в поміщицькій садибі.
Поділ євреїв на дві категорії посилив тенденцію до міграції. Натуралізовані євреї переїжджали до великих німецьких міських центрів, а толерантні — до Англії, США і навіть до Австралії. Остаточна рівність настала в 1848 році. Прусська конституція від 5 грудня 1848 року ввела повну рівноправність, і всі відмінності між євреями скасували. Познанські євреї активно брали участь у революції, але незабаром стали на бік німців проти національно-визвольних устремлінь поляків.
1848 рік увінчав багаторічні зусилля євреїв щодо досягнення рівноправності та поклав початок інтеграції цієї нації до лав німецької буржуазії та інтелігенції. Уже наприкінці XIX — на початку XX століття більшість із них називали себе німцями Мойсеєвої віри. Однак це зовсім не означало, що вони відмовлялися від своєї релігії та традиційних цінностей. Більшість істориків стверджують, що емансипація дуже важлива історична подія, яка дозволила євреям отримати повноцінні права в суспільстві.