В анналах історії Познані 27 травня 1990 року є переломним моментом – днем, коли місто вдихнуло свіже повітря демократії після десятиліть задушливого авторитарного правління. Залізна хватка комуністичної влади, яка розпустила місцеве самоврядування в 1950 році, нарешті ослабла, відкривши шлях до перших демократичних виборів до міської ради Познані. Кандидати від громадського комітету “Солідарність” здобули перемогу, отримавши переважну більшість у 64 з 65 місць, що означало гучне визнання та майбутні зміни, пише poznanyes.eu.
Шлях до демократичного оновлення
Перед тим, як новообрані депутати зайняли свої місця, у Познані розгорнулася бурхлива виборча кампанія. Комітети змагалися за увагу на Познанському телебаченні, представляючи своїх кандидатів і беручи участь у жвавих дебатах. Громадянський комітет міста Познань та “Солідарність” організували важливу дискусію, в якій взяли участь такі видатні постаті як Стефан Стулігрош, Януш Палюбіцький та Кшесімир Дебський. Вони навіть не здогадувались про те, що ці дискусії визначать майбутнє місцевого самоврядування Познані.
Вибори, що відбулися після частково вільних парламентських голосувань і створення Сенату в 1989 році, ознаменували децентралізацію влади. Цей зсув означав, що Познанська міська рада нарешті може приймати самостійні рішення з питань які безпосередньо впливають на життя міста, що поклало край рокам фінансової залежності та обмеженості у прийнятті рішень.
Інавгурація та перехід: символічний поворот подій
2 червня 1990 року в ренесансній залі міської ратуші відбулася урочиста інавгурація нової міської ради Познані. Депутати склали присягу, а головою ради було обрано адвоката Томаша Соколовського. Мер Анджей Вітуський, який залишав посаду, представив вичерпний звіт про соціально-економічний стан міста та бюджет, утримавшись від коментарів, довіряючи свіжим поглядам нових депутатів.
Середа, 6 червня, відзначилась ще одним історичним моментом. Після 14-годинної бурхливої сесії депутати обрали Войцеха Щенсного Качмарека новим мером Познані. Перемога Качмарека стала знаковою подією – перший демократично обраний мер міста після війни, який втілив плани міста, що прагнуло змін. Два дні по тому, під час символічної передачі влади, колишній мер Анджей Вітуський передав Качмареку знаки влади в Білій залі Познанської ратуші. Одягнувши історичний президентський ланцюг Кирила Райського, Вітуський озвучив промову про вагу відповідальності та передав його своєму наступнику, сказавши: “Бажаю тобі успіхів”. Відповідь Качмарека віддзеркалювала важливість моменту, підкреслюючи майбутні виклики та відповідальність, яку вони колективно несуть за майбутнє міста.
Прокладаючи новий курс
Демократичний світанок у Познані ознаменував не лише зміну керівництва, але й глибокі зміни в управлінні та громадянській участі. Виклики, підкреслені Вітуським – від вирішення екологічних проблем, таких як вугільні котельні, до реалізації важливих інфраструктурних проєктів, таких як будівництво “Пестки” – стали єднальними факторами для нової міської ради, яка отримала нові повноваження. Маючи фінансову незалежність, можливість формувати бюджет і довіру виборців, члени ради розпочали шлях до зміни долі Познані.
Таким чином, перший демократичний уряд у Познані після війни був не просто політичним переходом, а відродженням громадянської активності та свідченням стійкості міста, яке давно прагнуло свободи визначати власну долю. Відлуння тих трансформаційних днів досі резонують у Познані, нагадуючи її мешканцям про силу демократії та незламний дух змін.