Тадеуш Кутшеба був військовим та генералом армії часів Другої Польської Республіки. У 1939 році він командував армією «Познань». Цей чоловік був людиною високого культурного та інтелектуального рівня. Елегантний, начитаний та скромний, він відрізнявся від багатьох своїх колег. Розповідаємо докладніше про його долю та здобутки на poznanyes.eu.
Освіта та роки Першої світової війни
Тадеуш народився у Кракові 15 квітня 1886 року. Його батько служив в Австрійській імператорській армії, мав чин капітана, але помер, коли хлопчику ще не було й 10 років. Він залишив заповіт, згідно з яким, син мав стати військовим. Саме тому мати віддала 10-річного Тадеуша до військової школи.
Здобувши у 1903 році середню освіту, Тадеуш вступив до Королівської технічної військової академії у Медлінгу. З огляду на його високі успіхи в навчанні, він мав змогу обрати місце роботи та поїхав до Кракова. Там працював до 1910 року, а потім продовжив навчання – закінчив інженерно-саперний факультет Академії Генерального штабу у Відні, одержав звання лейтенанта та призначення до Сараєво.
До цієї служби Тадеуш Кутшеба приступив у 1913 році, напередодні Першої світової війни. Йому довелось стати свідком її початку – вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда. Як військовий, він не міг залишитись осторонь подальших подій та був залучений до війни на сербському, російському та італійському фронтах, де виконував обов’язки зв’язкового та начальника штабу технічних військ.
У 1918 році Кутшеба, вже у званні капітана, приєднався до польського війська. Він брав участь у зіткненнях з більшовиками. Пізніше очолив Управління військової ради та став заступником начальника Генерального штабу. Його залучали до розробки планів з оборони країни.
Міжвоєнний період
У 1926 році, коли відбувся державний переворот, Тадеуш перейшов на бік уряду. Коли ж до влади прийшов Юзеф Пілсудський, його залишили на посаді. У 1928 році він став генералом та комендантом Варшавського військового університету.
Кутшеба не лише очолював заклад, а й викладав воєнну історію та тактику. Його лекції були надзвичайно цікавими та привертали увагу навіть цивільних слухачів. На своїй посаді генерал дбав про виховання офіцерів з якісною підготовкою. Знаним був його перфекціонізм та увага до деталей.
Крім того, Кутшеба передбачав можливість нової війни та говорив про те, що вона матиме маневровий характер, про важливість та широке використання бронетехніки та авіації. Він вважав, що армії потрібна модернізація, насамперед – моторизація та організація боєздатних бронетанкових частин.
Про гостроту розуму генерала Тадеуша Кутшеби знали всі. Водночас колеги зазначали, що у нього не було особистого досвіду командування. Тому, коли Друга світова війна стала невідворотною реальністю, дехто сумнівався, що він зможе застосувати свої теоретичні знання на практиці. Проте, як виявилось, для таких сумнівів не було підстав.
Друга світова війна
У березні 1939 року генерала було призначено командувачем армії «Познань», яка через пів року вступила у бої. До її складу входили чотири піхотні дивізії та дві кавалерійські бригади. Генерал Кутшеба добре знав недоліки своєї армії та розумів, що умови ведення війни будуть важкими.
Його підрозділи спочатку не були залучені в боях. Німці спрямували свої головні сили проти армії «Лодзь», які планували невдовзі захопити Варшаву. Далі події розгортались так:
- генералом Куштебою був розроблений план наступу на ліве крило німецьких військ за участі армій «Познань» і «Померанія», щоб затримати ворога;
- командування не схвалило цей план та наказало Кутшебі відступити до Варшави;
- згода на атаку прийшла 9 вересня й було розпочато битву на річці Бзура, яка стала наймасштабнішою у той час;
- німці почали відступати, але остаточної перемоги здобути не вдалось.
Водночас було виграно час для зміцнення оборони Варшави, куди генерал зміг прорватись після битви з залишками війська. Надалі він долучився до захисту міста.
Коли капітуляція столиці стала очевидною, за генералами прибув літак, але вони відмовились покинути свою армію. Кутшеба вів переговори з німцями. 28 вересня він підписав акт про капітуляцію Варшави та був ув’язнений до німецького табору для військовополонених.
Він перебував у різних таборах до 1945 року. Організовував у них таємні курси для офіцерів. Після звільнення союзниками генерал виїхав до Лондона. Там йому пропонували посаду міністра оборони польського уряду в еміграції. Проте Тадеуш Кутшеба вирішив взяти участь в роботі історичної комісії та у створенні Польського інституту.
На батьківщину він більше не повернувся – невдовзі у нього було діагностоване онкологічне захворювання та він пішов з життя у Лондоні 8 січня 1947 року. Десять років потому, відповідно до його заповіту, прах генерала перевезли до Польщі та поховали на військовому цвинтарі у Варшаві.
Такою була історія життя відважного генерала Тадеуша Кутшеби, який командував Познанською армією та доклав усіх можливих зусиль, щоб зупинити просування німецьких військ на початку Другої світової війни.