Понад 120 років мешканці Великої Польщі перебували під німецькою окупацією. Прусська влада увесь цей час впроваджувала свою культуру та робила все, щоб викорінити національну ідентичність поляків. Саме тому Великопольське повстання, що розпочалось у Познані у 1918 році, стало несподіванкою. Ба більше, повстанців підтримало суспільство й значну допомогу в різних сферах забезпечили жінки. Про їх роль у цьому русі розповідаємо у статті на poznanyes.eu.
Патріотичне виховання та вплив жінок на збереження культури
Становище жінок у Познані та регіоні у XIX столітті почало змінюватись. Вони брали дедалі більшу участь у суспільному житті, що мало значний вплив на подальшу історію. Водночас як матері жінки виховували дітей у дусі патріотизму та любові до батьківщини. Польщі тоді не було на карті Європи, але вона залишалась у думках та домашньому вихованні.
Прусська влада намагалась позбавити молодь контакту з польською мовою і культурою. Проте польські жінки дбали про збереження традицій і обрядів, відзначали національні та релігійні свята, навчали дітей польської мови та історії, пісень та поезії, переповідали старовинні легенди. Варто зазначити, що за таку «польську поведінку» представники влади карали батьків.
Щодо суспільних ініціатив жінок, то у 1894 році було організоване Товариство взаємодопомоги друзів і дітей «Варта». Його офіційною метою була допомога бідним дітям та дітям-інвалідам у Познані, але паралельно жінки створили таємну школу. У ній навчали дітей польської мови та історії, а також готували педагогічний персонал.
У 1910 році Людвіка Турнова заснувала у Познані Товариство жінок-землевласниць з Великої Польщі та Помор’я. Крім економічної діяльності, ця організація теж займалась патріотичним вихованням та протидіяла германізації серед дітей. У цьому ж напрямку діяло і створене жінками Товариство народних бібліотек.
Справжньою зброєю того часу серед жінок була пісня. Прусська влада регулярно публікувала списки заборонених пісень, але жінки створювали співочі товариства та хори, які виконували національну музику попри загрозу покарань.
У 1909 році Ксаверій Закшевський заснував жіночі гімнастичні товариства. Після початку Першої світової війни вони почали таємно готувати жінок до боротьби за незалежність. Їх навчали польової та санітарної служби. У 1912 році були організовані жіночі скаутські патрулі. Польові заходи були спрямовані на підготовку з розвідки, зв’язку, фельд’єгерської та санітарної служби. У 1918 році почали працювати перше польське відділення Червоного Хреста.
Роль жінок у санітарно-медичному обслуговуванні повстанців
Тож, коли у регіоні спалахнуло повстання, жінки склали більшість у санітарних і лікарняних службах. До цієї роботи приєднувались жінки з різних середовищ – представниці буржуазії, робітничого класу, поміщицтва та селянства доглядали за пораненими та хворими. Багато з них мали відповідну підготовку завдяки участі у діяльності Червоного Хреста та скаутських організацій.
Деякі жінки пройшли санітарну підготовку за часів Першої світової війни. Вони не лише активно допомагали постраждалим, а й організовували госпіталі та навчали інших. Станіслава Лагерська-Кьоніг знала німецьку мову та навчалась у Німецькому Червоному Хресті. Під час повстання вона надавала першу допомогу пораненим, організовувала санітарні пункти та допомагала транспортувати поранених з лінії фронту. Дипломована медсестра Магдалена Манчак повернулась до Познані з Відня після початку повстання, працювала в операційних і доставляла до лікарні поранених із фронту.
Залучені до санітарної служби жінки:
- надавали першу допомогу пораненим повстанцям,
- транспортували їх до перев’язувальних пунктів та польових госпіталів,
- створювали польові шпиталі,
- виготовляли перев’язувальні матеріали та бинти,
- опікувалися пораненими в лікарнях і реабілітаційних центрах, в тому числі дбали про їх психічний стан.
У Познані діяв санітарний склад, де жінки виготовляли ліки та перев’язувальні матеріали.
Інші напрямки діяльності жінок
Крім медичної діяльності, жінки брали участь у забезпеченні повстанців їжею. Вони працювали на спеціально створених кухнях, шукали харчові продукти та дбали про їх раціональне використання.
Величезне значення мав зв’язок між повстанцями. Інформацію передавали спеціальними кур’єрами, серед яких було багато жінок. Ці небезпечні завдання виконували жінки, які працювали на залізниці.
Також жінки допомагали переховувати повстанців, надавали їм свої будинки. Вони займалися забезпеченням солдатів спорядженням, перешиваючи прусську форму. Жінки також виготовляли національні прапори та вишивали штандарти.
Вся ця робота значною мірою сприяла успіху повстання. Підтримка жінок надихала та давала волю до боротьби. Припаси та медичні послуги були життєво необхідними, а таємна інформація, передана кур’єрами, рятувала життя. Жінки сприймали цю діяльність як патріотичний обов’язок, а не як героїзм. Тому історія зберегла не багато імен. Проте внесок польського жіноцтва був вагомим та важливим.