Місто Познань ніколи не славилося особливим криміналом та частими злочинами. Звичайно як і в будь-якому іншому місті світу, тут періодично трапляються нещасні випадки, злочини, кримінальні історії, а у відділенні поліції досі зберігаються нерозкриті справи, пише poznanyes.eu.
Проте історія познанського вбивці багатьох шокувала і стала, мабуть, найкримінальнішою історією за весь час існування міста.
Початок історії
Найчастіше, саме дитячі травми породжують у людях жорстокість, насильство та психічні розлади. Так сталося й у Колановського. Його батько був жорстокою людиною: повернувшись додому після війни, він почав багато пиячити та бити сина, а мати закривала на це очі, адже сумувала за померлим старшим сином. Вона могла весь провести на цвинтарі біля могили померлої дитини, а Едмунда брала з собою.
У хлопчика почалися психічні розлади: він не ладнав з колективом, погано навчався у школі та зривав уроки, не піддавався вихованню (хоч батьки й не намагалися цього робити). Щоб не займатися вихованням дитини, батьки віддавали сина в різні психіатричні центри та лікарні, що лише погіршувало загальний стан хлопчика.
Перебуваючи в черговій лікарні, Едмунд знову побачив труп людини: з того часу людські трупи були його “предметом обожнювання”. З роками трупи служили йому для задоволення сексуальних фантазій, як і вкрадена жіноча білизна, яку Колановський одягав на себе.
У певний час Едмунд зробив спробу самогубства, але був врятований.
У 1970 році він одружився з Зофією: у шлюбі у них народилися дві дочки. Після того, як чоловік здійснив напад на незнайому жінку, Зофія покинула чоловіка, а Едмунда посадили.
Після виходу з в’язниці він зустрів Габріелу і почав жити з нею. Через якийсь час у них народилася дочка. Жінка стала так званою наложницею вбивці, знала про всі його злочини та хворобливі захоплення, але мовчала і навіть прикривала громадянського чоловіка.
Як розкрили злочин
Взимку 1983 року почалося полювання на злочинця. Тоді ще поліцаї не знали, кого шукати, лише мали кілька схожих між собою вбивств.
Було відомо, що злочинець вбивав жінок чи викопував мертві тіла для того, щоб отримати їх органи. Він пришивав органи до манекенів, після чого вступав із ними у статевий зв’язок. Таким чином було вбито шістьох жінок у Познані (починаючи з 1970 року).
Поліцейські взялися шукати злочинця: чекали на познанському цвинтарі, попередньо отримуючи інформацію про нові поховання. Вони вистежували з лютого по травень 1983 року, поки нарешті їм не посміхнулася удача: злочинець з’явився на цвинтарі.
Коли поліцейський вже був готовий затримати вбивцю, раптово спалахнуло світло й Едмунд перехопив пістолет. На щастя патронів у ньому не було, а злочинець встиг зникнути в темряві, тікаючи до лісу. Один із поліцейських стверджував, що лише це й врятувало йому життя. На ранок відділ поліції виявив біля могили сліди злочинця та рештки паперу, в який Колановський загортав свою лопату. Уважно оглянувши папір, один із поліцейських зрозумів, звідки він.
Отже, співробітники поліції мали дві зачіпки: маленький слід на землі, який вказував на те, що злочинець невисокого зросту і шматочок паперу з написом Pollena Łaskarzew.
Поліцейські знали, що з такими паперами відправляли продукти у два заводи. Один із них був у Познані, куди співробітники поліції й попрямували. Прибувши на місце, вони одразу звернулися до директора: він дуже допоміг у цій справі. Виявилося, що на заводі працює лише троє чоловіків, а Колановського (він виявився одним із трьох) поліцейські впізнали одразу, адже він уже колись був засуджений до позбавлення волі.
Співробітники поліції заарештували некрофіла та повезли до відділку. Едмунд не відразу зізнався у скоєному, але зрештою підтвердив, що вбив шістьох жінок.
Допитуючи сусідів, поліцейські з’ясували, що чоловік поводився вкрай дивно, а з його двору постійно був чутний жахливий запах. Виявилося що на горищі власного будинку він шив манекени.
Все підтвердила і Габріелла: їй довелося мовчати, адже чоловік погрожував убити її.
Внаслідок слідства, Едмунда Колановського засудили до смертної кари. Мабуть, він став останнім, кому вона була винесена, адже незабаром після цього випадку смертну кару в Польщі скасували. Можливо, якби польська влада ухвалила таке рішення трохи пізніше, Колановський все ще був живий.