В роки Другої світової війни навчання у Познані було підпільним. Діти могли вільно відвідувати лише початкові школи, але й там якість освіти бажала кращого. Окупантів не цікавили можливі розумові здобутки полоненого народу, тому така освіта мала виховати покірних працівників, але аж ніяк не науковців чи свідомих громадян, пише сайт poznanyes.eu. Проте силами патріотів у Польщі було організоване підпільне навчання, яке мало на меті протистояти німецькій та радянській загрозі викорінення польської культури. В статті розповідаємо про цей рух докладніше.
Початкова школа окупаційного уряду
У 1939 році Польща зазнала одночасно німецької та радянської окупації. Країну було поділено на області. Одні з них увійшли до складу Рейху (наприклад, Познань), інші – до СРСР, а також було організоване контрольоване Німеччиною Генерал-губернаторство.
Нацисти вважали, що якісна освіта не є потрібною для слов’ян. Поляків, як й інші нації, вони планували перетворити на неосвічених рабів. Тому лише ремісничі школи та курси фабричних робітників отримали офіційний дозвіл на продовження своєї діяльності.
Щодо шкіл, то ненімецьке населення мало право відвідувати лише чотири класи початкової школи та вивчати:
- рахунок, але лише до 500;
- правильне написання свого імені;
- Божі заповіді, згідно з якими покора німцям разом з чесністю, ввічливістю та працьовитістю вважались найвищими чеснотами.
У таких школах не вчили навіть читання. Крім того, було заборонено навчання польською мовою. На територіях, які увійшли до складу Рейху, воно каралося смертю. Чи варто дивуватись, що у 1941 році кількість дітей, які відвідували такі школи, була вдвічі меншою за довоєнну?
Університетська освіта для представників інших націй, крім німців, була заборонена. Всі виші окупанти закрили, а обладнання з лабораторій вивезли до Німеччини. Там воно було поділене між німецькими університетами. В польських будівлях колишніх вишів влаштовували військові казарми.
Підпільне навчання
Паралельно з цими подіями у Польщі народився та тривав рух спротиву. Важливою його частиною стали спочатку різноманітні підпільні освітні курси, які у приватних помешканнях проводили вчителі, викладачі та освітні активісти. Вони ризикували задля цього своїм життям, але працювали заради майбутнього держави.
Підпільну освіту в Познані та інших містах організовувала Таємна організація навчання. Вона займалась питаннями початкової та середньої освіти та спромоглась організувати навчання для приблизно мільйона дітей. До 1942 року підпільне початкове навчання охоплювало близько 1,5 млн учнів. У 1944 році підпільна середня школа навчала близько 100 000 осіб, а на таємних університетських курсах займалось близько 10 000 слухачів.
Була створена справжня мережа ремісничих шкіл, гімназій та курсів із заборонених предметів, до яких входили польська мова, географія та історія. Всі вони були таємними. Особливо варто відзначити таємні талмудичні школи. Учні не лише навчались, а й складали випускні іспити та навіть отримували атестати. Останні видавали на довоєнних бланках та вказували дати до окупації. Цікаво, що після завершення Другої світової війни відновлені польські виші приймали ці документи вступників.
Крім того, існували таємні військові коледжі, офіцерські курси та спеціальна підготовка. Адже рух спротиву тримався великою мірою на військових, а їх ряди потребували поповнення.
Навіть для релігійного виховання та навчання знайшлось місце у підпільній діяльності. Керівництво таємними семінаріями здійснювала безпосередньо Римо-католицька церква. В одному з таких закладів здобував освіту майбутній папа Римський Іван Павло II.
Таким чином, освітній простір Познані, як і всієї Польщі, був доволі активним, особливо враховуючи всі заборони та небезпеки, які тоді існували для всіх дотичних осіб.
Таємні університети
Крім шкіл, була створена мережа підпільних університетів. Наприклад, у 1944 році у Варшавському університеті викладало понад 300 осіб для 3500 студентів. При цьому діяли різні факультети, а студенти також складали іспити та навчались так, як і в довоєнні роки.
Різні факультети діяли у Познані, а також у Кракові. У Варшаві вдалось створити новий заклад освіти, де викладали професори з Познанського університету імені Адама Міцкевича. У ньому було 17 підрозділів, включно з факультетом медицини та хірургії.
Ступінь магістра у підпільних університетах за роки окупації отримали майже 10 000 студентів. Декілька сотень навіть виконали та захистили дисертаційні роботи, здобувши відповідні наукові ступені. Підручники для таємного навчання забезпечували таємні друкарні, які почали виникати одразу після розділення та окупації країни.
Таким чином, у Познані та інших містах окупованої Польщі вдалось зберегти освітній та науковий процес. Це видається справжнім дивом й, мабуть, і є ним. Завдяки зусиллям вчителів та викладачів звільнена Польща мала освічене та патріотично налаштоване молоде покоління, на яке можна було опиратися для відбудови держави.