У січні 1945 року столиця Великої Польщі піддавалася артилерійському обстрілу. За Познань билися не тільки німці, росіяни й поляки, а й угорці, румуни та латиші. Цілий місяць велися запеклі бої за кожну вулицю і багатоквартирний будинок. Більшу частину будівель було пошкоджено та зруйновано. Визволення Познані від фашистських загарбників — одна з найважчих битв під час Другої світової війни. Детальніше про неї поговоримо на poznanyes.eu.
Рівні сили
Великий наступ Червоної армії на Познань розпочався вже 22 січня. Спроба захопити місто зі сходу провалилася. 21-ша гвардійська танкова бригада зустріла сильний опір німців у районі залізничної лінії Франово-Антонінек. Однак того ж дня сусідня 20-та бронетанкова бригада захопила завод «Focke-Wulfa» у Кшесинах.
У наступні дні Червона армія форсувала через вкриту льодом річку біля Чапури, а також на північ від Познані, в районі Менково. 25 січня вона замкнула кільце оточення навколо міста. Протягом наступного місяця тривали запеклі бої за Познань.
Чисельність армій, які билися за Познань, достеменно невідома історикам. Безсумнівно, що цифра 61 000 німців, які оборонялися в місті, наведена в комуністичну епоху, була втричі завищена з пропагандистських міркувань. У наш час вважається, що німців та їхніх союзників було близько 15000-20000 осіб. Загалом співвідношення сил було однаковим, за винятком того, що Червона армія мала велику перевагу в артилерії, авіації й танках. Це виявилося вирішальним.
За підрахунками Мацея Каралуса і Міхала Кшижаняка, авторів книги «Познань 1945», у боях за місто загинуло близько 5000 німців, майже 6000 росіян і 100 поляків. Однак до числа жертв слід додати й мирних мешканців міста — майже 600 людей було вбито внаслідок обстрілів і бомбардувань Познані.
Помічники німців
Союзниками німців були мадяри. В обороні Познані від Червоної армії брали участь близько 500-1100 солдатів із двох угорських батальйонів. Перший з них, що складався з унтерофіцерів з Весперма, прибув до Познані 20 січня 1945 року, в день, коли генерал Ернст Маттерн оголосив бойову тривогу. Угорці обороняли ділянку між ставком Русалка і Винярами. У їхньому розпорядженні були гвинтівки часів Першої світової війни та всього кілька патронів у кожного.
Оборонна лінія угорців проходила через монастир Пастушки. Наприкінці січня там розгорілися запеклі бої. Росіяни кинули в атаку свої танки Т-34. Монастир кілька разів переходив із рук у руки. Про ці драматичні моменти нагадує пам’ятна дошка, що висить на стінах монастиря.
На боці німців билися також і латиші. Патрулі дивізії Waffen SS разом із військами вермахту 20 січня прийшли на свинцеволиварний завод. Вони керували демонтажем «холодного» обладнання ливарного цеху і навантаженням його на залізничні платформи. У Познані на той момент перебувало близько сотні латишів, об’єднаних у 3-тю роту, що складала взвод Ленцера, який кидали на найнебезпечніші ділянки фронту.
Підготовка і початок бою
Влітку 1944 року німці, знаючи про наступ зі сходу, почали будувати кілька ліній земляних укріплень, щоб стримати Червону армію. Жителів Великої Польщі насильно змушували копати окопи. Незабаром Познань було оголошено фортецею, а її комендантом став генерал Ернст Маттерн. З конгломерату різних військ і часто випадкових солдатів за короткий час сформували досить боєздатний гарнізон чисельністю в кілька тисяч осіб. У результаті, коли 1-го Білоруського фронту підійшли до Познані, почалися затяжні вуличні бої. Познанці не підкорялися заклику покинути місто, а залишалися в підвалах і бомбосховищах.
22 січня 1945 року Червона армія і Військо Польське почали наступ з боку Вісли, частини 1-го Українського і 1-го Білоруського фронтів почали швидко наближатися до Познані. Генерал Іван Дрьомов віддав наказ атакувати. Зіткнувшись із сильним опором, армія зазнала великих втрат і майже не отримала позитивних результатів, вдалося лише захопити плацдарм на західному березі Варти. З огляду на провал плану взяття міста з маршу, радянське командування ухвалило рішення оточити його. Кільце навколо міста замкнулося протягом кількох днів. Почалася облога, що складалася в основному з артилерійського вогню, авіанальотів і наступних атак радянських полків.
Для росіян Вартеланд був територією Рейху, тому в солдатів не було поблажливості ні до людей, ні до матеріальних цінностей. Бомби та снаряди падали на історичний центр міста, перетворивши більшу частину району на купу уламків. Коли спроба захопити Познань силою провалилася, навколо площі Старий Ринок і у внутрішніх районах міста розгорнулися важкі бої. Битва за місто тривала до 16 лютого, а потім протягом тижня велася боротьба за Цитадель, останній пункт німецького опору. Укріплення XIX століття чинили ефективний опір послідовним штурмам. Зрештою, до радянських солдатів долучилися близько 2000 жителів Познані, більшість із яких насильно мобілізували до допоміжних частин. Кульмінація боїв припала на ніч із 22 на 23 лютого.
У вирішальній фазі генерал Гонелль наклав на себе руки, а вцілілому німецькому екіпажу нічого не залишалось, як вивісити білий прапор. Таким чином, Познань звільнили від загарбників.
Під час боїв у січні та лютому 1945 року загинуло 10 000 червоноармійців, а також 600 мирних жителів. Було вбито близько 5000-6000 німців. Великі втрати припали на будівлі міста — близько 55%.