Основи польського руху спротиву німецькій окупації та підпільної діяльності були закладені у 1939 році. Отримавши звістку про утворення у Франції уряду генерала Сікорського, очільники руху вирішили зв’язатись з ним та передати новини. З цією метою у далеку та небезпечну подорож відправилась дівчина з Познані, Анна Свєжавська. Вона стала першою жінкою, яка виконала місію таємного кур’єра, пише сайт poznanyes.eu. Докладніше про дорогу до Парижа, що тривала понад місяць, розповідаємо у статті.
Змовниця
Анна Свєжавська закінчила факультет польської філології у Познані та працювала коректоркою у місцевій редакції. У серпні 1939 році поїхала до Лодзі, де мала працювати медсестрою у військовому шпиталі. До цього Анна рік навчалась у Червоному Хресті. Проте, через німецьку окупацію, невдовзі повернулась до рідного міста.
Редакцію, де вона раніше працювала, ліквідували, обладнання конфіскували. У місті панував терор. Анна розмірковувала над тим, щоб виїхати з Польщі, й поділилась цими планами з редактором та другом Кирилом Сосновським. Кирило тоді вже брав участь у роботі підпілля й запропонував Анні виконати місію кур’єра.
Дівчина погодилась і склала присягу на вірність організації «Батьківщина». Її було створено в кінці вересня 1939 року задля ведення розвідки, надання соціальної допомоги та просвітницької діяльності. Керівники організації мали на меті сконтактувати з урядом генерала Сікорського у Франції та шукали кур’єра.
Анна мала виїхати з Польщі задля відвідування родичів у Львові. Там дійсно жив її дядько Адам, тому такий привід не мав викликати підозри. Для неї підготували необхідні документи, а Кирило Сосновський, який очолював інформаційно-архівний відділ «Батьківщини» під псевдонімом «Конрад» підготував звіт, який Анна вивчила напам’ять. У Парижі вона мала знайти Мар’яна Сейду, який у Познані був активістом Національної партії, а у Франції став міністром нового уряду.
Від «Батьківщини» Анна отримала 5 фунтів на дорогу й 1 листопада сіла у потяг, щоб виконати свою небезпечну місію.
Небезпечна подорож
Анна доїхала потягом до Бреслау (Вроцлав), Кракова та Перемишля. На кордоні виявилося, що радянська влада пропускає лише потяги з польськими військовими, які повертаються з німецького ув’язнення. У Свєжавської була довідка від військового лікаря з міста Лодзь, тож її пропустили й 16 листопада вона врешті приїхала Львова.
Далі дівчині треба було доїхати до Ворохти та знайти провідника, щоб перейти через Карпати та потрапити до Угорщини. У цю ризиковану подорож Анна вирушила 21 листопада.:
- спочатку їхала поїздом, де була потрібна спеціальна перепустка, але міліція не помітила Анну, яка удала, що міцно спить;
- у Ворохті чекала наступна перевірка, деяких пасажирів було заарештовано, але Анна знову пройшла повз, на неї не звернули увагу;
- в ніч на 24 листопада вона перетнула кордон Угорщини, а 25 листопада доїхала до Будапешта.
В Угорщині Анна вирішила ризикнути та звернулась до місцевого польського посольства. Вона пояснила, з якою місією прямує до Франції. Їй допомогли – продовжили паспорт та посприяли отриманню необхідних віз. Невдовзі дівчина змогла продовжити свою небезпечну подорож, що тривала майже місяць. Проте найголовніші та найстрашніші перешкоди залишились позаду.
Анна в Парижі
До Парижа Анна дісталась 5 грудня. Їй вдалось домовитись про зустріч з міністром. Мар’ян Сейда спершу з недовірою поставився до дівчини, яка сказала, що має важливу інформацію від змовників з Познані. Але Анна розповіла йому таємну історію про збереження пасма волосся його сина. Це була сімейна таємниця, яку знали лише декілька людей. Вона стала ключем для довіри до Анни.
Наступного дня дівчина написала детальний звіт з інформацією, яку вивчала в Познані. Це були новини про ревізії та арешти, конфіскацію господарств, заморожування банківських рахунків та репресії, спрямовані проти поляків. Водночас Анна охарактеризувала ставлення польського суспільства як гідне та зазначила, що суспільство готове боротися за відновлення незалежності.
Таке встановлення контактів змовників з урядом Франції важко переоцінити. Одним з його наслідків стало призначення довіреною особою уряду ксьондза прелата Прондзинського. Його місією стало укладення угоди між політичними партіями та призначення його очільника. Це дозволило консолідувати та організувати рух опору та надало йому необхідну підтримку.
Анна Свєжавська, яка виїхала з Познані за власним паспортом, вже не могла поїхати назад до рідного міста. По радіо передали оголошення, про яке було домовлено. У ньому Познань та учасників руху опору інформували про успіх її місії та про те, що у подорож може вирушати наступний кур’єр. Повідомлення звучало так: «Зося щасливо доїхала та чекає на сестру». Відтоді кур’єрок з Познані (а ними ставали переважно дівчата) почали називати «Зосіними сестрами».
Такою була подорож Анни з Познані у часи Другої світової війни. Попри всі небезпеки дівчина подолала шлях та успішно здійснила свою місію, доклавши зусилля задля деокупації Польщі.