У буремні роки Другої світової війни місто Познань опинилося в центрі подій. Окупована німецькими військами 10 вересня 1939 року, доля Познані була вирішена. Це стало початком темного періоду в історії міста, оскільки воно було включене до “Рейхсгау Вартеланд” – регіону, що охоплював Велику Польщу, Куявське, Лодзьке воєводства та інші землі. Ця окупація принесла величезні страждання польському населенню, пише сайт poznanyes.eu.
Під час нацистського правління Познань зазнала жорстокої трансформації. У 1941 році майже 40 000 польських мешканців були примусово виселені до Генеральної Губернії, замінені населенням німецького походження, переважно з країн Балтії та румунського Банату. Решта польського населення зазнала кампанії терору, спрямованої на знищення їхньої національної ідентичності. Ця кампанія включала знищення бібліотек, придушення польської освіти та закриття музеїв. Крім того, польська інтелігенція, священики та довоєнні активісти були депортовані або страчені, залишивши місто в безладі.
Опір і підпільні рухи
Всупереч репресивному режиму, Познань не була позбавлена відважних борців опору. У місті діяло кілька підпільних організацій, таких як ZWZ, AK, BCh, а також незалежні групи. Ці ж групи відігравали важливу роль у поширенні інформації серед польського населення, організації саботажних акцій, а також у проведенні обмеженої освітньої та розвідувальної роботи.
В історії підпілля Познані виділяються дві помітні акції. Одна з них, яка відома під назвою “Bollwerk”, включала спалення німецьких складів з військовими припасами взимку 1942 року. Інша – серія вбивств, спрямованих на особливо ненависних нацистів, здійснена групою доктора Францішека Віташека, яка була філією Союзу відплати. Ці дії стали символом непокори міста окупантам.
Анексії та реконструкція
У 1940-1942 роках окупаційна влада розширила територію Познані, анексувавши численні прилеглі села. Це розширення подвоїло площу міста до майже 24 000 гектарів, що ще більше змінило його ландшафт.
Цікаво, що губернатор Рейху Артур Ґрайзер зі схвалення Гітлера ініціював перебудову Імператорського замку на східну резиденцію “головнокомандувача”. Цей проект, реалізований за участі міністра Альберта Шпеєра та консультацій з самим Гітлером, перетворив неороманський замок на найбільший зі збережених репрезентативний комплекс у стилі Третього Рейху. Це архітектурне починання відображало довгострокові амбіції нацистів щодо міста.
Битва за визволення
Коли хвиля Другої світової війни обернулася проти держав Осі, Познань зіткнулася з шансом на визволення. Напередодні наступу радянського фронту Познань, разом з іншими містами, такими як Колобжег і Бреслау, була оголошена “містом-фортецею” (Festung Posen) на критично важливому оборонному шляху до Берліна. Застарілі прусські форти міста зазнали поспішної модернізації, щоб підготуватися до тривалої оборони.
У січні 1945 року, коли радянські війська 8-ї гвардійської армії під командуванням генерала Василя Чуйкова наблизилися до Познані, більшість німецького населення втекла з міста. Залишилися поляки та нашвидкуруч зібрані армійські та поліцейські підрозділи. Радянські війська заблокували Познань, розпочавши битву за її звільнення з півдня, зокрема, в районі вулиць Дольна Вільда та Гурна Вільда. Згодом бої перемістилися до центру міста і тривали до 17 лютого. Останньою точкою опору залишалася добре укріплена Цитадель.
На закінчення, історія Познані під час Другої світової війни є доказом стійкості її мешканців перед обличчям окупації та гноблення. Підпільний опір міста, анексії та, врешті-решт, визволення відіграли значну роль у формуванні його долі в цей бурхливий період. На цю мить Познань є символом витривалості та незламного духу її мешканців.